Список південних країн

Сьогодні я став “ліванцем”. У халяльній крамниці в прикордонній Франції, що належить алжирцям, де продається найкраще в регіоні м’ясо, їхній новий працівник сприйняв мене за ліванця. Його попередники вважали мене сирійцем.

— Чому саме ліванець? — запитав я м’ясника. — Тому що моя літературна арабська здається тобі левантійським діалектом?

Літературною арабською не розмовляє ніхто, крім дикторів ТБ, професорів за кафедрою, студентів-арабістів та мулл — це старий стандарт початку VII століття. Звичайні люди у звичайному житті розмовляють місцевими діалектами (єгипетський, левантійський, магрибінський). У м’ясній крамниці літературний стандарт звучить дико — приблизно так, як церковнослов’янська мова звучала б у лазні.

— Ні, хабібі, — відповів алжирець, — я глянув на тебе і подумав, що ти ліванець ще до того, як ти салям алейкум сказав. Був упевнений, що ти арабською заговориш, що ти “масіхі лубнані”, араб-християнин.

— Я ні араб, ні християнин, хабібі. Ти помилився двічі.

Опа… тепер ще й Ліван, це щось новеньке. Додаємо Ліван до “Списку південних країн”, “звідки” я, на думку більшості людей, які бачать мене вперше. У цьому Списку вже половина країн Середземномор’я плюс Кавказ — ким я тільки не був. Ну що ж, добре, буду в одній компанії з Майєю Діаб, Еліссою, ще й Файруз, раз мій новий друг м’ясник, який представився мені “братом”, так вважає.

Фінікія, Баал, Тір та Сидон, Карфаген, перший у світі алфавіт — це Ліван, дєтко… “Сверху кедры, снизу недры, между ними лагеря”…

79 квинтиллионных

На автобусной остановке “Bel-Air” есть табло с информацией о шести автобусах. Все шесть не влезают на табло, поэтому высвечиваются они по очереди: 10 секунд первые три маршрута, 10 секунд другие три, потом снова первые три и так по кругу. Какова вероятность увидеть на табло свой маршрут, подойдя к табло в случайный момент времени? 0,5 же ж, ясень пень, вероятность орла или решки. База.

Тогда почему, чёрт побери, я никогда не вижу на табло свой маршрут, а всегда вижу другие три, не мои?? Когда я вставляю ключ USB в разъём, я ошибаюсь через раз, это нормально. Но почему на этом чёртовом табло я каждый раз, как баран стою и жду, пока высветится табло с моим направлением? Всегда, без единого исключения! “Всегда” — это 100 раз, не меньше. Вероятность выпадения не моего табло при ста испытаниях = 0,5¹⁰⁰, т.е. 7,9⋅10⁻³¹. В минус 31-ой, собака, степени! 79 квинтиллионных — вот выпавшая мне на “Бель-Эре” вероятность!

С чем сравнить? Это почти один в один так же соотносится, как масса электрона по отношению к эталону килограмма в Париже. Ну, то есть, разумом не постичь, представить себе невозможно. Continue reading

One language, much politics around

There is a language, óne language, spoken “from Đerdap to Jadran”, from Subotica to Podgorica across Vukovar, Sarajevo and thousands of picturesque towns and villages. Like Persian or Hindustani, the Serbo-Croatian language is pluricentric with two perfectly interchangeable and fully equivalent alphabets, with two equivalent standards of pronunciation (Ije- and Ekavian) unrelated to political borders (see map), with one single literary Štokavian norm and a number of extra-literary dialects, all unrelated to political borders across the linguistic continuum. Most important: the grammar — what principally makes a language a language — is identical in Croatia, Serbia, Montenegro, Srpska Republic and the Federation of Bosnia-Hercegovina. Without forgetting the Brčko district.

Regional differences in vocabulary are manifold (different areas use different blends of Slavic, Turkish, Hungarian, German and other ingredients), but those differences are well-known and intelligible for the speakers from other areas, exactly as is a Hollywood movie for a British film watcher. Croato-Serbian unconditionally remains a supranational koiné for 20+ million native speakers of this beautiful language.

Politicians and nationalists blindly ignore this obvious reality. They upgraded regional variants of the common language to a language proper, they invented “Serbian”, “Croatian”, “Bosnian” and “Montenegrin” languages emphasising trivial particularities and leveraging on minor differences.

Three TOTALLY identical texts. Political correctness 80 LVL

But the common sense should not suffer from this narrow-minded political myopia. Progressive people struggle for promoting the common sense, and this Declaration on the Common Language  signed by a lot of good people is a good example that there is hope.

If the equation sovereign state = language is deemed normal, then I wonder why we still have no “Austrian language”, “Kuwaiti language” or “Australian language”. «Do you speak Nicaraguan?» — «No, sorry, I only speak Salvadorian, please translate». If being a sovereign state is enough to claim an individual language, then there would exist even two “Belgian languages”, because both Belgian Dutch and Belgian French do have a number of particularities vs. the Amsterdam and Paris norms, so why not? With this logic I would, as anybody else, have easily tripled or quadrupled the number of spoken languages.

P.S. The above text was proudly written in Bahamian. Don’t confuse with English!

Un giovane artista

Una bella canzone eseguita da questo bambino in lingua tagica (variante orientale del persiano): https://www.youtube.com/watch?v=mCQUPBAW0GI

Laggiù ho messo le parole in persiano classico di Iran e romanizzato. Si canta della pioggia di primavera che gli fa rincrescere della separazione con la sua innamorata ☺︎ :

Čoki čoki bârân-e bahâr širin ast
Dar yâd dâram to râ
Šod bidâr dar del ǧam-e derinam
Az nâz-e lâlazâr

Be delam, be delam, xanjar zadand bar sinam
Jodâ kardand mâ râ
Mahinamo mahinam taqdiram ox hamin ast
Čerâ, ay čerâ?