“Toutes les civilisations ne se valent pas”. Mais évidemment!

Claude Guéant a constaté une chose évidente comme s’il avait constaté que toutes les voitures n’étaient pas les mêmes. Mais certainement les voitures ne se valent pas. Et les maisons ne sont pas les mêmes. Et les quartiers. Et les gens. Et leurs civilisations. Jour ≠ nuit, bon ≠ méchant, grand ≠ petit.

Le régime soviétique était lui-même une civilisation à part entière avec ses lois, ses coutumes, ses mœurs, son idée nationale, sa culture, ses fêtes, ses dieux, son idéologie, ses valeurs. Cette civilisation a fleuri pendant 74 ans; nous y trouvons tous les attributs d’une civilisation, d’ailleurs toujours vivante. Vous, les critiques de Claude Guéant, oserez-vous affirmer qu’après le Goulag toutes les civilisations se vaillent?

La proposta al Presidente

Sul suo site di candidato, ho proposto al candidato alla presidenza di abolire tutti i giorni festivi russi tranne uno (il Capodanno) o due ( + ancora la festa nazionale). Il numero dei giorni festivi resterebbe lo stesso, ma questi giorni diventerebbero mobili per permettere a ciascuno di scegliere le date da sé aggiungendoli al suo credito di vacanze annuale. Sarebbe una soluzione giusta, flessibile ed efficace che farebbe finita col il sistema attuale molto stupido, quando non è possibile lavorare con la Russia dal 24 dicembre (il Natale occidentale) al 15 gennaio (il “vecchio Capodanno” russo). La misura sarebbe stata benefica é per l’economia, é per i cittadini.

Vedremo cosa il candidato dirà e sopratutto — farà.

Ecco l’originale della proposta:

“Предлагаю простую и справедливую реформу выходных дней в РФ. Нужно сделать один-единственный коллективный праздник — 1 января, раз уж всё равно все в отключке. Можно второй коллективный праздник ввести — День России, к примеру. Кстати, народу понравилось бы, если бы Днём России стало 9 мая.

Один (много – два) дня коллективного загула, не больше. А все остальные выходные дни добавить людям к отпуску! Все без исключения россияне будут счастливы. Перед началом года каждый работник будет оповещать своего работодателя о том, как он планирует свой удлинённый отпуск в наступающем году. В то время как лыжник поедет на две недели в Альпы, его коллеги-дачники будут работать в зимнем городе, чтобы оторваться на грядках “на майские”, пока безземельный лыжник будет работать. Раздолье для верующих — православный сможет отмечать хоть все двунадесятые праздники, потому что дней предостаточно. Иудей отдыхает в осеннюю неделю, мусульманин — в соответствии с лунным календарём, любитель гендерных праздников отрывается в феврале и марте, коммунист заявляет свои красные дни, а атеист просто удлиняет свой отпуск когда хочет. Никто никому ничего не навязывает. Семьи могут заявлять отпуск синхронно и проводить удлинённый отпуск вместе без ущерба для своих предприятий.

Люди отдыхают ровно столько же (отпуск + 15 плавающих дней), но при этом эффект реформы потрясающий: заводы не встают, страна не замирает, экономика работает, биржи открыты, ВВП растёт. Никаких безумных переносов “учимся в субботу во пятнице”, никакого замедления перед и раскачки после “праздников”. Не будет и религиозного окраса — отдыхать 7 января выберут те, для кого этот день имеет значение. И главное — всё справедливо, прозрачно, эффективно и очень просто.”

А то с 24 декабря по 15 января никого в России нет. Вылетает три недели при том, что реальный праздник-то, по сути, это всего один день.

Sforzo personale

In mezzo alla crisi, il giornale francese Le Figaro ha proposto ai suoi lettori un sondaggio con la seguente domanda: «Siete pronti a fare uno sforzo personale per ristabilire il bilancio dello Stato francese?».

Tra i 58’995 lettori che hanno risposto, il 54% ha detto “Sì”. Cinquantaquattro per cento! Non riesco a capirlo. Questo Stato sociale ruba ogni mese metà del vostro reddito — e siete d’accordo a dargli ancora? Questo sistema sociale, che demotiva la gente, favorisce la disoccupazione e il parassitismo, uccide l’iniziativa privata e non permette di parlarne, volete dare loro anche un po’ della seconda metà che vi resta?

Con il debito pubblico sempre crescente, pari all’84% del PIL, essi gestiscono male il nostro denaro e voi, il 54%, credete che non sia abbastanza?

Il capitalismo ha formato la Francia e l’Europa, ma il socialismo le ucciderà. L’infezione rossa ha raggiunto il cervello francese (e europeo) nel 54% della popolazione. La diagnosi è grave.

Від яких ще інших?

Був я отут на виборах без вибору. 2 грудня 2007 року, 15:30, Москва, виборча дільниця №1895 Південного округу в середній школі №583. Людей мало, усе похмуре порівняно з попередніми волевиявленнями. Проголосував.

Підходжу до столу голови виборчої комісії, де сидить дідусь, і цікавлюся, чи присутні на нашій дільниці спостерігачі від політичних партій.

— Так он вони сидять, — каже дідусь і махає рукою на двох статистів, які щось читають у сторонці й ніяк не цікавляться тим, що відбувається.

— А скажіть мені, пане голово, від яких вони партій? — питаю я.

— Ну як це “від яких”, — роздратовано відповідає дідусь, — від “Єдиної Росії”. Що за дивні питання?

— Нічого дивного. А ці спостерігачі — вони обидва від “Єдиної Росії”?

— Та ні, другий від якоїсь іншої партії… від КПРФ, здається мені. Я не цікавився, — гордо заявляє голова.

— А від інших партій ще є спостерігачі? — продовжую свій настирний допит.

— Від яких ще інших???

— Та від будь-яких інших. Ну, наприклад, від “Яблука”. Або від СПС.

— Від СПС? А що їм тут робити? — щиро дивується дідусь так, ніби я запитав його про тевтонців або про “Аль-Каїду”.

— Як це “що робити”? — тепер моя черга дивуватися. — СПС отут у виборчому списку. Варто підняти очі на розвішані всюди плакати й переконатися в цьому. Для пана це дивно? Вам як голові виборчої комісії варто було б знати таку просту річ, як список партій, який можна порахувати на пальцях двох рук і однієї ноги.

— Тю, — каже дідусь, — це так, точно! СПС у списку. Отжеж компот! А як же вони туди потрапили? Хто їм дозволив? Чудеса в решеті! Але нічого, цю помилку ми наступного разу усунемо, не турбуйтеся. Наступного разу все буде чисто. Явлінський — той ще ладно, бог із ним, нехай буде, бо він нешкідливий. А от СПС — це останній раз на виборах, це я вам обіцяю. Чого удумали — на вибори їм! От до чого світ дійшов!

— Дозвольте, пане голово, — я намагаюся триматися в руках, — а з якого права ви виносите вироки й узагалі привселюдно висловлюєте думку щодо ваших особистих політичних пристрастей, які мене зовсім не цікавлять?

— Не провокуйте його! — втручається помічниця.

— Але ж дозвольте! — не витримую я. — Передвиборна агітація закінчилася. Будь-яка пропаганда в день виборів заборонена, тим більше безпосередньо на виборчій дільниці і тим більше з вуст самого голови виборчої комісії!

— Не буде більше СПС і всяких там, не буде! — бурчить дідусь далі. — Кому вони тепер потрібні? Скінчилася ваша влада! От де ви всі в нас будете! От вже я вам! — продовжував він стискати кулаки й лаятися вже з уявним опонентом.